SERVER-LVIV

Архітектура первісного суспільства

DeLiGhT — Tue, 31 Jul 2018 08:21:27 GMT

Історія розвитку людства, отже, й архітектури, поділяється на епохи за типом існуючих суспільних відносин, рівнем виробництва засобів життя та іншими ознаками. Для найдавніших епох становлення людства найбільш розповсюдженою є класифікація за матеріалом, з якого виготовлялися знаряддя праці. Однак через те, що людство в цілому розвивалося нерівномірно, хронологія в заголовку розділу і та, що наводиться далі, може бути прийнята, і то тільки умовно, для Західної Європи. На землі ще й зараз є місця, де люди живуть на низькій стадії цивілізації.
I період – епоха первісною людського стада (вона продовжувалася приблизно до І млн. років до н.е.), коли мавпоподібні люди залежали від природи й майже не виробляли продуктів харчування, а переважно споживали готові продукти природи. За суворих умов льодовикового періоду вони шукали притулку в печерах, що знайдені в багатьох місцях земної кулі, наприклад, Альтаміра – в Іспанії, Ніо – у Франції, Капова печера – на Уралі тощо.
II період – палеоліт, або давньокам'яна доба (І млн. – 12 тис. років до н.е.) – епоха, коли з'явилися перші грубо обколоті кам'яні знаряддя: рубила, скребачки та ін. (рис.1.1). Установився родовий лад, на чолі якого стояла жінка (матріархат), що було пов'язано з груповою формою шлюбу. Господарство, як і раніше, залишалося споживчим (наприклад, загінне мисливство – полювання на великих тварин: мамонтів, носорогів, печерних ведмедів тощо).
Житла палеоліту – це також те, що створено самою природою: скельний навіс, печера, але вже дещо поліпшене людиною – подекуди частково закладали камінням занадто широкий вхід, вирівнювали підлогу, робили сходинки, видовбували ніші та ін. У таких печерах мешкали в середньому 50-60 осіб. Археологічні дослідження печери Кіїк-Коба (рис. 1.2) довели, що первісний колектив мисливців налічував тут від 30 до 50 осіб на площі близько 70 м?. Приблизно стільки ж мисливців мешкали у печері Фурно-дю-Д'ябл (рис.1.3). Тут камінням заклали занадто широкий вхід, розчистили обвал і потурбувались, аби підлога була досить рівною.
III період – мезоліт, або середньокам'яна доба (близько 12 – 8 тис. років до н.е.). У цю епоху удосконалюються кам'яні знаряддя, з'являється кам'яна сокира, винайдені лук та стріли (рис.1.4). Окрім загону, в котрім бере участь велике число людей, озброєні луками та стрілами мисливці починають здобувати звіра й індивідуально.
Людина будує сезонні стійбища, робить намети зі шкур тварин. Через те, що наявним знаряддям ще не можливо було перерубати товсте дерево для використання його в будівництві, конструктивний каркас житла складався з тонких гілок, а часто і з кісток великих тварин.
У такий спосіб з'явилися перші штучні споруди (рис.1.5). Оскільки засоби й продукти виробництва були спільними, то часто будувалися примітивні курені з жердин, гілок, очерету тощо, котрі вміщували велике число сімей (рід). Прикладом може бути «Довгий дім» ірокезів з багатьма вогнищами у Північній Америці (рис.1.6). Це були видовжені прямокутні будівлі з каркасом із стовпів і жердин. Каркас обшивали великими клаптями деревної кори.Всередині дому вздовж стін обладнували три яруси помостів: у першому – спали, в другому – тримали домашній посуд та ін., у третьому – зберігали запаси необмолоченого маїсу. На кожні чотири приміщення на центральному проході припадало одне вогнище з загальним казаном для приготування їжі. Зазвичай в одному домі було 5-7 вогнищ, а його довжина досягала 10 – 15 м, але існували й доми вдвічі більші за розміром. Подібні великі доми характерні і для ранніх землеробських племен Європи (рис. 1.7).Поступово людина вчилася пристосовувати знаряддя праці для більш витонченої роботи, зокрема, шліфувати (рис.1.12). Це є однією з характерних ознак IV періоду – неоліту, або новокам'яної доби (близько 8 – 4 тис. років до н.е.). У цей час відбулися зрушення і в галузі видобування продуктів харчування: виникло скотарство й удосконалилося землеробство. Таким чином, господарство зі споживчого стає виробляючим. Скотарство, обробіток землі, розвиток гончарної справи (рис. 1.8) потребують постійного житла. Вперше такі житла у нас виявили біля села Трипілля, у п’ятдесяти кілометрах від Києва (рис.1.9). Сплетені з лози й обмазані глиною хатини складалися з кількох приміщень, деякі з них були житловими, а решта відводилися під комори для зберігання запасів. У кожній кімнаті знаходилося вогнище, великі посудини для зберігання борошна, зернотерка; в глибині кімнати розміщувався глиняний жертовник зі статуетками жіночих божеств. Трипільське поселення Коломийщина складається вже не тільки з великих, але і з малих жител (рис.1.10). Вони розміщені двома концентричними колами. Діаметр зовнішнього кола – 170 м. У поселенні мешкало більше 500 осіб.V період – бронзова доба (близько 4 – 2 тис. років до н.е.) – епоха, коли людина освоює плавку металу і виготовляє з нього знаряддя праці. Згодом більш досконалі знаряддя праці, подальший розвиток скотарства і землеробства зробили можливим виробляти продуктів більше, ніж це було потрібно для споживання. Виникає військова демократія – родовий лад з виділенням головного у роді – вождя, чаклуна, шамана тощо. Розвиваються міфологічні уявлення.Грабіжницькі війни між племенами спричиняють необхідність зведення оборонних будівель. Поселення захищаються фортечними стінами. За приклад може правити стародавнє городище Тушемля на Смоленщині (рис.1.11). Площадка цього городища має близький до овалу обрис, її довжина – 35 м, ширина середньої частини – 32 м. Вона захищена кількома рядами дерев'яних стін, а також земляними валами й ровами.
ЗАВАНТАЖИТИ

Обличчя української історії. Степан Бандера

DeLiGhT — Tue, 31 Jul 2018 08:20:59 GMT

Українська література. Хрестоматія для підготовки до ЗНО

DeLiGhT — Tue, 31 Jul 2018 08:20:41 GMT

Українська література. Хрестоматія для підготовки до ЗНО 2012

Назва: Українська література. Хрестоматія для підготовки до ЗНО 2012
Автор: Авраменко О. М.
Мова: українська
Рік: 2012
Кількість сторінок: 516
Формат: pdf розпізнаний
Розмір: 103 Mb

Хрестоматія містить усі твори, передбачені програмою зовнішнього незалежного оцінювання в 2012 навчальному році. Перед художніми творами подано стислу інформацію про письменника, а також назви його найвідоміших творів.
Видання призначено для якісної підготовки страшокласників до проходження зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури, абітурієнтів і вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.
Завантажити

Історія України. Підготовка до ЗНО-2012. Типові тестові...

DeLiGhT — Sat, 14 Apr 2012 21:34:20 GMT

Історія України. Підготовка до ЗНО-2012. Типові тестові завдання

Назва: Історія України. Підготовка до ЗНО-2012. Типові тестові завдання
Автори: О. В. Гісем, О. О. Мартинюк
Мова: українська
Рік: 2012
Кількість сторінок: 128
Формат: pdf
Розмір: 21,5 Mb

Посібник містить типові тестові завдання для підготовки до ЗНО 2012 з історії України. Формати тестів відповідають технічній характеристиці тесту з історії України 2012 р. Посібник допоможе систематизувати й поглибити знання з усіх навчальних курсів з історії України, потренуватися у виконанні завдань на зразок тестів зовнішнього незалежного оцінювання, навчитися безпомилково заповнювати бланки відповідей. У посібнику наводяться правильні відповіді на всі тестові завдання. Призначено для учнів загальноосвітніх шкіл, абітурієнтів та вчителів історії.
Завантажити

Українська література. Ефективна підготовка до ЗНО учнів 10-

DeLiGhT — Sat, 14 Apr 2012 21:31:21 GMT

У посібнику вміщено матеріал за всіма темами, передбаченими програмою ЗНО. Теоретична частина містить відомості про письменників, елементи аналізу художніх творів, стислі перекази текстів, основні теоретико-літературознавчі поняття.
Рік: 2012
Кількість сторінок: 255
Формат: ПДФ розпізнаний
Розмір: 110 мб
Завантажити

Лісова пісня

DeLiGhT — Sat, 14 Apr 2012 13:41:36 GMT

1961
Режисер: Віктор Івченко
Актори: Раїса Недашківська, Володимир Сидорчук, Петро Вескляров, Володимир Рудін, Валерій Квітка, Варвара Губенко, Раїса Пироженко, Раїса Дорошенко, Ада Роговцева, Леонід Марченко

Сюжет:
За драмою-феєрією Лесі Українки "Лісова пісня"

Красива, трагічна лісова казка про те, як цариця лісу полюбила простого селянина. Чари лісу не змогли відвернути людину землі від його повсякденних турбот, і кохання загинуло.

ДПА 2012. Відповіді до збірника завдань ДПА з інформатики

DeLiGhT — Sat, 14 Apr 2012 13:37:12 GMT

ДПА 2012. Відповіді до збірника завдань ДПА з інформатики. 11 клас

Назва: ДПА 2012. Відповіді до збірника завдань ДПА з інформатики. 11 клас
Автор: Іванова І. Д.
Мова: українська
Рік: 2012
Кількість сторінок: 96
Формат: pdf
Розмір: 26 Mb
Посібник, створений для ефективної підготовки до державної підсумкової атестації з інформатики, містить розв’язання всіх завдань із видання «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з інформатики. 11 клас» (авт. Морзе Н. В., Вембер В. П., Кузьмінська О. Г., Войцеховський М. О., Проценко Т. Г. — К.: Центр навчальноетодичної літератури, 2012).
Завантажити

Обличчя української історії. Тарас Шевченко

DeLiGhT — Sat, 14 Apr 2012 13:31:44 GMT

Обличчя української історії. Володимир Івасюк

DeLiGhT — Sat, 14 Apr 2012 13:26:37 GMT

Проект "Обличчя української історії" нагадає глядачам про ті видатні історичні постаті, які залишили свій важливий внесок в історії і стали легендами для кожного українця.
Серія про Володимира Івасюка нагадає про основні події життя композитора, автора "Червоної рути".
Завантажити

Обличчя української історії. Олександр Довженко

DeLiGhT — Sat, 14 Apr 2012 13:25:05 GMT

Проект "Обличчя української історії" нагадає глядачам про ті видатні історичні постаті, які залишили свій важливий внесок в історії і стали легендами для кожного українця.
Серія про Олександра Довженка розповідає про життєвий і творчий шлях всесвітньо відомого кінорежисера та письменника.
Тривалість: 6 хв
Завантажити

Обличчя української історії. Леся Українка

DeLiGhT — Sat, 14 Apr 2012 13:22:53 GMT

Завантажити

Історія України - Експрес-курс для підготовки до ЗНО...

DeLiGhT — Fri, 10 Feb 2012 19:34:14 GMT

Історія України - Експрес-курс для підготовки до ЗНО (2009 М.З. Бердута) - аудіокнига в MP3
Експрес-курс для вступників до ВУЗів. Курс складається з 35 уроків.

Автор: М.З. Бердута
Видавництво: Майстер-Клас
Якість: МР3 128 kbps (стерео), 44 кГц
Тривалість: 10:47:13
Завантажити

Особливості тектонічної будови території України

JAMESON — Thu, 02 Feb 2012 20:16:20 GMT

Загальні риси земної поверхні визначаються особливостями тектонічної будови, відтвореної на відповідній карті.

Територія України знаходиться в межах 3-х великих тектонічних структур, різних за віком і будовою:
1)Східноєвропейської давньої (докембрійської) платформи;
2)Скіфської молодої (епігерцинської) платформи;
3)Cкладчастого поясу Карпат і Криму, що являє собою частину

Альпійсько-Гімалайського поясу Євразії та утворився під час альпійської епохи горотворення в кайнозойську еру.
Різним тектонічним структурам на місцевості відповідають певні форми рельєфу.

Геоструктурною віссю всієї України є Український щит – кристалічний масив, якому відповідають Придніпровська і Приазовська височини. На захід від кристалічного щита розташована Волино-Подільська плита – геоструктура, якій відповідають Волинська і Подільська височини. На схід і південь від Українського щита лежать Дніпровсько-Донецька і Причорноморська западини. Двом останнім відповідають Придніпровська і Причорноморська низовини.

Таким чином тектонічна й геологічна будова тісно пов’язана з рельєфом України.

Поверхня території України формувалася протягом багатьох геологічних епох. На її розвиток вплинули новітні тектонічні рухи, давні зледеніння і відкладання лесів, коливання рівня моря, ерозійна робота річок і вітру, господарська діяльність людини.

Для різних тектонічних структур характерні певні групи корисних копалин. Корисні копалини осадового походження поширені переважно в межах тектонічних западин і плит платформених областей, а також передгірських крайових прогинів.
ЗАВАНТАЖИТИ

Адміністративні стягнення та їх застосування

JAMESON — Thu, 02 Feb 2012 20:14:30 GMT

За загальним правилом, адміністративно-правові санкції спрямовані на охорону та забезпечення належного дотримання правових норм. Натомість адміністративні стягнення мають місце лише після порушення, недотримання встановлених правил поведінки, фактично забезпечуючи захист вже порушеної правової норми. З огляду на це, вбачається, що головною метою застосування адміністративних стягнень, поряд з профілактичним впливом та попередженням майбутніх правопорушень, є покарання правопорушника.
Суспільні відносини, на захист яких спрямоване застосування адміністративного стягнення, не обмежуються лише управлінськими відносинами. Коло цих відносин значно ширше, вони формуються як в управлінській сфері, так і поза її межами. Водночас захист цих відносин забезпечують органи, наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями (як органи виконавчої влади так і органи правосуддя).
Адміністративні стягнення є складовим елементом змісту інституту адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність ? це правовий механізм застосування адміністративно-юрисдикційними органами до особи, що вчинила адміністративний проступок, покарання (адміністративного стягнення), передбаченого санкцією правової норми, що порушена, або норми, що забезпечує її захист, з метою покарання суб’єкта неправомірної поведінки, її попередження, а також профілактичного впливу на правопорушника. До елементів цього правового інституту включаються декілька обов’язкових складових елементів:
а) законодавчо закріплений порядок застосування адміністративного стягнення;
б) вчинення протиправного діяння (бездіяльності) ? адміністративного проступку;
в) суб’єкт адміністративного проступку;
г) покарання – адміністративне стягнення;
д) орган, наділений адміністративно юрисдикційними повноваженнями.
Застосування поряд з основними стягненнями додаткових передбачає, поряд з покаранням правопорушника, ще й усунення умов для подальшого вчинення правопорушень, носить компенсаційний характер або має на меті позбавлення незаконно отриманих вигод. Чітке розмежування основних та додаткових стягнень за вказаними ознаками дає можливість при їх застосуванні дотримуватися принципу доцільності та відповідності провини та покарання. В іншому випадку, можна дійти висновку, що при застосуванні основного та додаткового стягнення, які в свою чергу виступають самостійними видами адміністративних стягнень і є адміністративно-правовим примусом, на особу накладається два покарання, що в свою чергу є порушенням вимог ст. 61 Конституції України.
На сьогоднішньому етапі розвитку правової системи України єдиною підставою для застосування адміністративного стягнення є вчинення особою адміністративного проступку. Адміністративний проступок виділяється з певного кола антисуспільних діянь ( дії чи бездіяльності) за характерними ознаками, передусім, за сукупністю законодавчо окреслених правових ознак, притаманних саме цьому діянню (дії чи бездіяльності) та передбачуваністю карності.
Застосування адміністративних стягнень має спиратися на єдині, законодавчо закріплені, чітко визначені, незмінні положення?принципи. Їх закріплення та дотримання є однією з гарантій забезпечення прав учасників юрисдикційного провадження. Законодавче закріплення основних принципів застосування адміністративних стягнень є першим і важливим кроком для закладення основи побудови взаємовідносин між громадянами, юридичними особами та відповідними органами управління на засадах поваги один до одного, та до встановлених правил поведінки.
ЗАВАНТАЖИТИ

Закон України Про адміністративно-територіальний устрій Укра

JAMESON — Thu, 02 Feb 2012 20:11:22 GMT

Закон України Про адміністративно-територіальний устрій України

Цей Закон визначає поняття та засади адміністративно-територіального устрою України, рівні адміністративно-територіальних одиниць, інших територіальних утворень, порядок вирішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань адміністративно-територіального устрою.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття та система адміністративно-територіального устрою України
1. Адміністративно-територіальний устрій України – це обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем публічних послуг, раціональної системи управління соціально-економічними процесами, збалансованого розвитку усієї території держави.
2. Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, міста зі спеціальним статусом Київ та Севастополь, райони, міста, райони в містах, селища, села, на основі яких формуються адміністративно-територіальні одиниці (далі АТО) та територіальні одиниці на підставі та в порядку, визначеним цим законом.

Стаття 2. Принципи адміністративно-територіального устрою України
Адміністративно-територіальний устрій будується та таких принципах:
1) узгодженість системи АТО, створених для здійснення місцевого самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів державної влади;
2) повсюдність юрисдикції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на територіях відповідних АТО, за винятком окремих територій зі спеціальним статусом, де створюються спеціалізовані адміністрації відповідно до окремих законів;
3) збіг меж АТО з межами сусідніх АТО того ж рівня;
4) обов’язковість розташування території АТО в межах території лише однієї АТО вищого рівня інтеграції;
5) субсидіарність у розподілі повноважень між рівнями публічної влади;
6) наявність для кожного рівня АТО повноважень, у т.ч. галузевих, які є основними щодо інших рівнів, що виправдовує створення такого рівня АТО;
7) відповідність кількості адміністративно-територіальних попереднього рівня, що знаходяться у сфері впливу кожного органу публічної влади, критеріям ефективного менеджменту – від 5 до 15;
8) відповідність рекомендаціям Європейського Союзу щодо номенклатури територіальних одиниць для статистичних цілей.

Стаття 3. Поселення, тимчасові поселення
1. Поселення – це компактно заселене місце постійного проживання людей, що має сталий склад населення, власну назву, визначені межі та зареєстровано в порядку, передбаченому цим Законом. За чисельністю населення, соціально-економічними та урбаністичними характеристиками поселення поділяються на наступні категорії:
1) Село – поселення з переважно садибною забудовою.
2) Селище – поселення з переважно садибною забудовою, утворення та розвиток якого пов’язані з розташуванням на його території об’єктів економічної активності, з чисельністю постійного населення більше 1000 жителів.
3) Місто – поселення з компактною, переважно багатоповерховою забудовою, на території якого розташовані об’єкти економічної активності, яке має розвинуту соціальну, комунальну і транспортну інфраструктуру, з чисельністю населення не менше ніж 10 тисяч жителів.
Статус міста може мати поселення з меншою чисельністю жителів, якщо воно мало цей статус історично.
2. Тимчасове поселення – компактне місце перебування (праці, служби, відпочинку, відбування покарання) громадян, зареєстрованих за іншим місцем постійного проживання, що може мати власну назву або не мати її.
3. Межі поселення та тимчасового поселення визначаються на підставі містобудівної документації, розробленої відповідно до законодавства.

Стаття 4. Адміністративно-територіальні одиниці.
1. Адміністративно-територіальна одиниця – це цілісна частина території України, що є територіальною основою для організації та діяльності органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.
2. В Україні встановлюється три рівні адміністративно-територіальних одиниць: громади, райони, регіони, створенні у відповідності до положень цього закону
3. Особливими АТО є міста зі спеціальним статусом Київ, Севастополь та райони в місті Києві.
4. АТО утворюється на підставі закону, яким встановлюється їх назва, склад, адміністративний центр, межі.
5. До всіх органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, утворених на базі АТО кожного рівня, застосовуються єдині вимоги щодо компетенцій, які визначаються законом, та безпосередні комунікативні відносини з центральними органами влади;
6. Для місцевих бюджетів, утворених на базі АТО кожного рівня, застосовуються прямі міжбюджетні відносини з Державним бюджетом України.

Стаття 5. Головні ознаки адміністративно-територіальної одиниці
АТО повинна мати такі головні ознаки:
1) кадрова, інфраструктурна, фінансова спроможність органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади виконувати повноваження, визначені законодавством за відповідним рівнем АТО в повному обсязі;
2) стійкість до демографічних, економічних викликів та позитивна перспектива соціально-економічного розвитку;
3) відсутність в її межах інших АТО того ж рівня або АТО нижчого рівня, що перебувають в юрисдикції інших АТО її рівня;
4) однорідність - диспропорції за площею в межах одного рівня та типу АТО повинні вкладатись у межі статистичних відхилень, допустимих для вироблення єдиної державної регіональної політики;
5) наявність поселення, що виконує функції адміністративного центру АТО;
6) низький рівень дотаційності місцевого бюджету;
7) відповідність, як правило, кількості отримувачів публічних послуг в АТО нормам навантаження на бюджетні установи, законодавчо визначеним для цього рівня АТО.
ЗАВАНТАЖИТИ

Розвиток геральдики України

JAMESON — Thu, 02 Feb 2012 20:06:54 GMT

Герб - це умовне зображення, що є символом і відмінним знаком держави, своєрідним художньо-графічним паспортом землі, міста, роду чи окремої особи. Старовинні герби українських міст красномовно нагадують про їхнє багате минуле, традиції, котрі пережили віки. Герби відносять до такого типу історичних пам'яток, у яких в символічній формі, з використанням спеціальної знакової системи або стилізованих елементів розкриваються реальні події та явища, що доносять до нас відомості з минулого України. Походження гербів губиться в плині часу. Їх прототипами були зображення різноманітних тотемів і тамг, що в сиву давнину відігравали роль родових символів і знаків.
На теренах України гербоподібні символи зустрічаються уже в останні століття до нашої ери. Пізніше на основі родових знаків сформувалися геральдичні символи Київської держави. Найдавнішою відомою князівською емблемою, з тих що використовувалися в Київській Русі, є зображення у вигляді літери "Ш" на печатці Святослава Ігоревича. Більшість дослідників української символіки вважає за обов'язок відзначити, що термін "тризуб" увів до вжитку ще у XVІІІст. російський історик Карамзін. Деякі дослідники вважають цей знак символом Трійці - триєдиності світу, що згодом, після прийняття християнства, почав набувати християнського трактування. Існують інші пояснення тризуба, тому марно перераховувати десятки і сотні гіпотез, кожна з яких має свої сильні та слабкі сторони.
Археологічні знахідки свідчать, що зображення тризуба у різних видах зустрічаються на дуже багатьох предметах часів Київської Русі. В усіх випадках маємо справу із знаком одного типу, який використовувався на монетах, будівельній цеглі, зброї, металевих та ювелірних виробах, в мініатюрах рукописних книг. Тризуб, котрий поширений на величезній території - від стін Херсонеса (Севастополь) на півдні до Чернігова на півночі - є німим свідком, який немовби розповідає про те, що український народ споконвіку живе на цій території, що кордони його земель зовні виразні і певні, а знак тризуба немов би стоїть на їх сторожі[4].
Розпад Київської Русі на окремі удільні князівства, що був узаконений Любецьким з'їздом князів 1097р., поклав початок формуванню історичних українських земель. Найбільше державне утворення періоду політичної роздробленості - Галицько-Волинське князівство - охопило територію від Карпатських гір на південному заході до річки Случ на північному сході, від Дунаю на півдні до Прип`яті на півночі. Тут почалося формування пізніших земель: Галичини, Волині, Буковини і Поділля. Територія Лівобережжя увійшла до складу двох князівств - Переяславського і Чернігово-Сіверського. Середнє Подніпров`я належало до Київського князівства. Невідомо, чи існували в той час власні символи найдавніших міст України, таких як Київ, Чернігів або Любеч. Цей етап в історії вітчизняної геральдики прийнято називати догеральдичним періодом. Наступний етап становлення і розвитку українських геральдичних символів відносять до так званого ранньогеральдичного періоду, який пов'язаний з перебуванням України у складі Великого князівства Литовського.
Деякий час зберігалися не лише старі звичаї, але й територіальний поділ (Київське, Новгород-Сіверське, Чернігівське, Стародубське, Волинське і Подільське князівства) з однією лише різницею - княжі престоли зайняли литовські намісники, які часто приймали православну віру, знали мову місцевого населення[2].
В цей період територія України починає зазнавати різноманітних іноземних впливів, що з точки зору геральдики часто мало визначальний характер на формування символіки того чи іншого регіону. Завдяки поширенню на схід німецьких колоній ремісників і торговців на території українських земель, які перебували в складі Польського королівства, почало використовуватися магдебурзьке право.
Цей юридичний акт, котрий отримав свою назву від німецького міста Магдебург, де він був застосований вперше, мав велике значення для поселення - насамперед, воно отримувало статус міста, право на самоврядування, власний суд, проведення ярмарків і зменшення або повне скасування податків, спорудження укріплень та ряд інших привілеїв, серед яких було надання власного герба і печатки. Герб міста зображувався в кольорі на спеціальному сувої; він також розміщувався на ратуші і міській брамі. Першим з українських міст магдебурзьке право отримали: Санок (1339р.), Львів (1356р.), Кам'янець-Подільський (1374р.), Луцьк (1432р.), Смотрич (1448р.), Київ (1497р.). Після Кревської унії 1385р., яка поклала початок процесу об'єднання Великого князівства Литовського та Польського королівства і який завершився утворенням єдиної держави - Речі Посполитої, в литовських та українських феодалів стали з'являтися польські герби. Так звані "надавані" герби отримувалися від короля і часто містили геральдичні символи, не пов'язані з місцевою історією, як-от: зірки, зброю, різного роду хрести. Інколи владою затверджувалися так звані "довільні" герби - ті, що використовувалися з давніх часів. Ці герби характеризуються більшою конкретикою у висвітленні місцевих особливостей - так, поєднання півмісяця і хреста могло означати боротьбу християн з мусульманами, зображення фортечного муру означало наявність у місті своєї влади, фігури святих символізували покровителів міста.
ЗАВАНТАЖИТИ

Архітектурні форми і стилі

JAMESON — Thu, 02 Feb 2012 20:04:33 GMT

Основними засобами архітектури є композиція, точно вивірені пропорції, масштаб, рівномірна послідовність елементів конструкції (ритм), пластика об'ємів, фактура і колір матеріалів, що застосовуються для опорядження. Від початку будівництва в стародавні часи і до сьогоднішнього дня архітектурні форми і стилі весь час змінювались. Здебільшого це відбувалось не за рахунок зміни форми будівлі, а внаслідок зміни її інтер'єра. Під поняттям «інтер'єр» розуміємо вигляд приміщення в будинку після його опорядження, тобто естетику і кольорову гамму фарбування і оздоблення, розміщення в ньому обладнання, меблів, картин, квітів тощо.
Вже в VI—V ст. до н.е. у Стародавній Греції і Стародавньому Римі почали зароджуватись перші класичні архітектурні форми будівель. Це значить, що прості форми будівель, які до цього споруджувались без урахування композиції і пропорцій між окремими їхніми частинами, почали набувати класичних архітектурних форм. Основною конструкційною системою будівлі став архітектурний ордер (рис. 1), тобто стояково-балкова конструкція, яка складається з несучих і несених елементів — колони і антаблемента. Ряд колон спирається на суцільну плиту, яка називається стилобатом.
В наш час класичними архітектурними ордерними системами вважаються грецькі і римські ордери. На рис. 2 подано п'ять римських ордерів: тосканський, доричний, іонічний, корінфський і складний. Кожен з цих ордерів визначається характерними особливостями побудови конструкції, складністю її оздоблення, насиченістю архітектурних елементів тощо.
Тосканський ордер одержав свою назву від назви відповідної місцевості в Італії. Характерною особливістю цього ордера є його простота. Певні конструкції будівлі опоряджувалися витягнутими криволінійними або прямолінійними оздобами, що виконувались за допомогою шаблонів.

Рис. 2. Римські архітектурні ордери:
а — тосканський; б — доричний; в — іонічний; г — корінфський; д — складний

Доричний ордер схожий з тосканським, але відрізняється від нього тим, що його фриз поділяється на вертикальні прямокутні оздоблені ділянки — тригліфи і метопи. Тригліф — це декоративна плита, на якій зроблені вертикальні жолоби (див. рис. 2). Метопа — це прямокутна ділянка фриза, розміщена між тригліфами. Вона може бути гладкою або декорованою рельєфом.
Колона доричного римського ордера спирається на базу, а стовбур її опоряджується поздовжніми декоративними жолобами (канелюрами). Цей ордер виник і досяг завершеності у Стародавній Греції.
Іонічний ордер почав розвиватися в іонічних колоніях Греції і Малої Азії. Характерною особливістю цього ордера є декоративні закручення капітелі на колоні і відсутність тригліфів. Цей ордер іноді називають середнім, бо він став перехідним між доричним і корінфським ордерами. Фриз ордера може бути гладким, але частіше його оздоблюють суцільним рельєфним рисунком. Архітрав виконують у вигляді трьох горизонтальних смуг.
Нижня смуга карниза опоряджується іоніками. Це суцільний рельєфний орнамент з елементами рисунка яйцеподібної форми.
Корінфський ордер досяг свого повного розвитку у Стародавньму Римі. Застосовувався для опорядження як зовнішніх конструктивних елементів будівлі, так і всередині її. Витонченість і краса його декоративних елементів створює враження багатства і розкоші. Цей ордер легко впізнати за капітеллю, яка виглядає як кошик, заповнений рядами листя, розміщеними один над одним. Карниз ордера також оздоблений різними ліпними прикрасами. Колона опоряджується канелюрами і спирається на базу.
ЗАВАНТАЖИТИ

Романський стиль. Готика. Культова архітектура

JAMESON — Thu, 02 Feb 2012 20:01:56 GMT

Для того щоб зрозуміти, чому романський стиль поступився місцем готиці, необхідно мати хоча б реальне уявлення про середньовічні міста. Основна маса міського населення являла собою найбільш вільнолюбні й бунтівні прошарки суспільства. Ремісники вже не були чиїмись слугами, вони об'єднувалися в самостійні союзи, цехи. У багатьох містах виникали університети. Собори й ратуші зводилися на замовлення міських комун. Все образотворче оздоблення готичних соборів, включаючи статуї, рельєфи, вітражі й вівтарний живопис, задумувалося як своєрідна "енциклопедія середньовічних знань, безсумнівно, підпорядкованих богослов'ю Причому в кожному соборі простежувалася своя тема, наприклад, Паризький присвячувався Богоматері й усьому, що з нею пов'язане; Ам'єнський — втілював Ідею месіанізму на його фасаді встановлені статуї пророків.
Але задуми цих образотворчих богословських енциклопедій були не настільки категоричними, як можна було б подумати, скоріше вони були розпливчасті, і їхні алегорії настільки умовні, що у вітражах і живописі тут знаходили собі місце найрізноманітніші сюжети й мотиви, у тому числі й дуже далекі від церковної концепції світобудови.
Надалі в більшості готичних соборів спостерігається перевага скульптурних оздоблень над живописом, якщо не брати до уваги вітражі, але це знов-таки визначалося характером архітектури на ажурних стінах не залишалося достатньо місця для нанесення на них фресок. Готичний живопис розвивався не в формі стінного розпису, а в мініатюрах рукописів і в розписі стулок вівтарів Живопис вівтарів більше розвивався в тих країнах, де готична архітектура з тих або інших причин зберігала відносну масивність і гладкість стін. Чудовим вівтар ним живописом володіла, приміром, середньовічна Чехія.
У більшості європейських країн, що лежать на північ від Італії, готичний стиль панував довго. У XV ст. у цих країнах переважав, можна сказати, пізньоготичний або проторенесансний стиль. Великої різниш немає, тому що Відродження, при усьому своєму безумовному новаторстві, було закономірною стадією середньовічної культури, у яку та переростала органічно.

ЗАВАНТАЖИТИ

Шедеври світової архітектури

DeLiGhT — Thu, 26 Jan 2012 17:21:00 GMT

Твори мистецтва - неоціненне надбання людства, без якого неможливо уявити собі світової культури. Важливе місце в цьому надбанні займає архітектура, цей «кам'яний літопис світу», в якому втілилися провідні ідеї минулого і сучасності, колективний геній народів, їх слава і гордість.

Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а й сучасне і майбутнє. Проте є твори архітектури, які належать усьому людству. Це афінський Акрополь і Тадж-Махал в Акрі, Константинопольська Софія і церква Покрова на Перлі, паризька площа Згоди і ансамбль Московського Кремля.

В архітектурі великою мірою відображаються провідні ідеї свого часу, і чим прогресивніші вони, тим вища їхня цінність для людства. Час не шкодує стародавніх архітектурних споруд. Війни, варварські руйнування спричинили загибель багатьох античних храмів, визначних споруд середньовіччя та нових часів. І в наші дні під загрозою перебувають руїни афінського Акрополя, відома Падаюча башта Кампаніла в Пізі, пам'ятки Риму тощо.

У Радянському Союзі і в країнах соціалізму охорона надбань культури стала державною справою. В. І. Ленін надавав великого значення охороні та реставрації пам'яток архітектури.

Він захоплювався красою споруд Московського Кремля і турбувався про їх збереження, особисто давав вказівки про реставрацію собору Василія Блаженного, про відбудову пам'яток Ярославля та Самарканда, вивчав праці з історії архітектури і мистецтва, стежив за роботою реставраторів в Успенському соборі.

Одним з перших документів Радянської влади була відозва, видана в листопаді 1917 р., яка закликала: «Громадяни, старих хазяїв немає, після них залишилася величезна спадщина. Тепер вона належить усьому народові.
Громадяни, бережіть цю спадщину, бережіть картини, статуї, будівлі — це втілення духовної сили вашої та предків ваших.

Мистецтво — це те прекрасне, що талановиті люди зуміли створити навіть під гнітом деспотизму і що свідчить про красу, про силу людської Душі.

Громадяни, не торкайте жодного каменя, оберігайте пам'ятники, будівлі, старі речі, документи — все це ваша історія, ваша гордість. Пам'ятайте, що це грунт, на якому зростає ваше нове народне мистецтво».

Ленінський план монументальної пропаганди мав вирішальне значення для розвитку радянської архітектури.

Охороною та реставрацією архітектурних пам'яток у нашій країні займаються державні установи на основі законодавчих положень. У 1?76 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про охорону пам'ятників історії та культури.

У Конституції СРСР у статті 27 записано: «Держава дбає про охорону, примноження і широке використання духовних цінностей для морального й естетичного-виховання радянських людей, підвищення їх культурного рівня». А в статті 68 сказано: «Турбота про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей — обов'язок громадян СРСР».

Друга світова війна, розв'язана німецько-фашистськими загарбниками, завдала величезної шкоди людству. Загинуло багато архітектурних пам'яток. Особливих руйнувань зазнали радянські міста. Фашисти знищили славетні палаци під Ленінградом, всесвітньо відомі пам'ятки Києва, Чернігова, Новгорода, Полтави.

Завдяки величезним зусиллям радянських людей було відроджено поруйновані міста, відбудовано та реставровано тисячі пам'яток архітектури. Охорона пам'яток у нашій країні стала всенародною справою. В усіх республіках створено Товариства охорони пам'ятників історії та культури, і мільйони радянських людей, у тому числі і учнівська молодь, включилися в цю благородну справу.

Говорячи про визначні архітектурні пам'ятки далекого минулого, ми повинні пам'ятати, що шедеври архітектури створюються і в наші часи. Такі споруди XIX-XX ст., як Ейфелева башта в Парижі, ратуша в Стокгольмі, ансамблі міст Бразілія у Бразілії та Чандихарх в Індії, Палац праці в Туріні, спортивні зали Іойогі в Токіо, ратуша в Торонто у Канаді, головний будинок Політехнічного інституту в Отаніемі у Фінляндії, безумовно, можна вважати шедеврами світової архітектури. У нашій країні, а також у країнах соціалізму, створено всі умови для створення архітектурних шедеврів.

Про це влучно сказав відомий американський архітектор Ф.Л. Ратті: «У державі справжньої свободи, якою є Радянський Союз, повинні з'явитися великі скарби мистецтва». І справді, уже в роки першої п'ятирічки було збудовано Дніпрогес і ансамбль площі Дзержинського в Харкові, що по праву вважаються шедеврами світової архітектури.

Мавзолей В.І. Леніна, станції метрополітенів, Олімпійський комплекс та висотні споруди Москви, численні громадські, адміністративні споруди Ленінграда, Києва, Тбілісі, Баку, Єревана та інших міст нашої країни можна віднести до визначних архітектурних творів.
ЗАВАНТАЖИТИ