| JAMESON | Дата: Четвер, 2012-02-02, 23.14 | Повідомлення # 1 |
|
Модератор
|
Повідомлень: 352
1573
Offline
| |
За загальним правилом, адміністративно-правові санкції спрямовані на охорону та забезпечення належного дотримання правових норм. Натомість адміністративні стягнення мають місце лише після порушення, недотримання встановлених правил поведінки, фактично забезпечуючи захист вже порушеної правової норми. З огляду на це, вбачається, що головною метою застосування адміністративних стягнень, поряд з профілактичним впливом та попередженням майбутніх правопорушень, є покарання правопорушника.
Суспільні відносини, на захист яких спрямоване застосування адміністративного стягнення, не обмежуються лише управлінськими відносинами. Коло цих відносин значно ширше, вони формуються як в управлінській сфері, так і поза її межами. Водночас захист цих відносин забезпечують органи, наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями (як органи виконавчої влади так і органи правосуддя).
Адміністративні стягнення є складовим елементом змісту інституту адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність ? це правовий механізм застосування адміністративно-юрисдикційними органами до особи, що вчинила адміністративний проступок, покарання (адміністративного стягнення), передбаченого санкцією правової норми, що порушена, або норми, що забезпечує її захист, з метою покарання суб’єкта неправомірної поведінки, її попередження, а також профілактичного впливу на правопорушника. До елементів цього правового інституту включаються декілька обов’язкових складових елементів:
а) законодавчо закріплений порядок застосування адміністративного стягнення;
б) вчинення протиправного діяння (бездіяльності) ? адміністративного проступку;
в) суб’єкт адміністративного проступку;
г) покарання – адміністративне стягнення;
д) орган, наділений адміністративно юрисдикційними повноваженнями.
Застосування поряд з основними стягненнями додаткових передбачає, поряд з покаранням правопорушника, ще й усунення умов для подальшого вчинення правопорушень, носить компенсаційний характер або має на меті позбавлення незаконно отриманих вигод. Чітке розмежування основних та додаткових стягнень за вказаними ознаками дає можливість при їх застосуванні дотримуватися принципу доцільності та відповідності провини та покарання. В іншому випадку, можна дійти висновку, що при застосуванні основного та додаткового стягнення, які в свою чергу виступають самостійними видами адміністративних стягнень і є адміністративно-правовим примусом, на особу накладається два покарання, що в свою чергу є порушенням вимог ст. 61 Конституції України.
На сьогоднішньому етапі розвитку правової системи України єдиною підставою для застосування адміністративного стягнення є вчинення особою адміністративного проступку. Адміністративний проступок виділяється з певного кола антисуспільних діянь ( дії чи бездіяльності) за характерними ознаками, передусім, за сукупністю законодавчо окреслених правових ознак, притаманних саме цьому діянню (дії чи бездіяльності) та передбачуваністю карності.
Застосування адміністративних стягнень має спиратися на єдині, законодавчо закріплені, чітко визначені, незмінні положення?принципи. Їх закріплення та дотримання є однією з гарантій забезпечення прав учасників юрисдикційного провадження. Законодавче закріплення основних принципів застосування адміністративних стягнень є першим і важливим кроком для закладення основи побудови взаємовідносин між громадянами, юридичними особами та відповідними органами управління на засадах поваги один до одного, та до встановлених правил поведінки.
ЗАВАНТАЖИТИ
Хай живуть чорні окуляри - найкорисніший засіб непальоно витріщатися на цицьки!
|
| |
| |
